- сумліні
- присл. Пр.Слово честі (вжив. в знач. дійсно, так клянусь!) (Поклястись совістю в правдивості чогось).
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
сумління — [сумл’і/н :а] н :а, р. мн. л і/н … Орфоепічний словник української мови
сумліня — совість (та юш не маш ниякого сумліня) … Лемківський Словничок
сумлінний — прикметник … Орфографічний словник української мови
сумлінність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
сумлінно — прислівник незмінювана словникова одиниця … Орфографічний словник української мови
сумління — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
сумління — я, с. Усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку, свої вчинки перед самим собою, людьми, суспільством; моральні принципи, погляди, переконання; совість. || чого, чиє, перен. Найчесніший, найсправедливіший,… … Український тлумачний словник
сумлінність — ності, ж. Властивість за знач. сумлінний … Український тлумачний словник
сумлінно — Присл. до сумлінний … Український тлумачний словник
сумлінник — іронічно: дуже чесний [I] людина з поганим сумлінням, поганець [IV] … Толковый украинский словарь